• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Cторінка практичного психолога

Багато цікавої та корисної інформації ви можете знайти у facebook "Сторінка психолога для чемних батьків;)"

за посиланням

https://www.facebook.com/groups/3045489468864347

А також прочитавши "Блог психолога для чемних батьків:)"

за посиланням

https://www.blogger.com/u/1/blog/posts/5913404995287693670

/Files/images/289351.jpg

14 правил для батьків, щоб адаптація дитини пройшла якомога легше і швидше.

1. Віддавати дитину в дитячий садочок краще в теплу пору року, коли діти більшість часу проводять на прогулянці. Так дитині буде легше адаптуватися, оскільки ігри на свіжому повітрі, пісочниця — все дуже нагадує звичні умови її повсякденного життя.

2. За тиждень-два привчити дитину до режиму, який встановлено в садочку і ввести в раціон дитини блюда, які готують в садочку.

3. Навички самообслуговування. Навчіть малюка одягатися, роздягатися, їсти ложкою, відучіть від одноразових підгузків. Звичайно, якщо вам доводиться віддавати дитину в дитсадок в дуже ранньому віці, то ці навички можуть бути ще не сформовані на достатньому рівні. Головне, щоб дитина хотіла і пробувала самостійно одягатись чи їсти, а також вміла попросити про допомогу. Тоді вона комфортніше і впевненіше почуватиметься серед однолітків, серед яких знайдуться ті, що вміють робити це самостійно.

4. Сформувати позитивну установку на садочок. Це дуже важливий пункт! Ніколи не лякайте дитину садочком. Такі фрази, як: “Заспокойся, бо відведу в садок”, “От підеш в садочок — побачиш!” здатні сформувати у дитини установку на те, що в садочку погано і його варто уникати всіма силами.

5. Не обманюйте дитину! Говоріть так, як є. Не варто дуже розхвалювати садочок, щоб потім у дитини не було розчарування. “Так, ти прийдеш в групу, а там багато діток. Спочатку ти нікого не знатимеш, але вихователька допоможе подружитись і вам буде весело!”. “Так, тобі доведеться бути в садочку без мами, я теж буду сумувати за тобою, але ввечері я обов’язково за тобою прийду!” — ось так краще розмовляти з дитиною.

6. Навчіть дитину відпускати маму, гратися самій іграшками. Звичайно, не у всіх є така можливість, але добре, якщо у дитини є регулярний досвід того, що мама відлучається на декілька годин, а малюк тим часом залишається з татом, бабусею.

7. Навички спілкування. Покажіть дитині, як ділитися іграшками, як просити іграшку, як звертатися до дорослих. Ці навички пригодяться їй в групі дитсадка буквально з першого ж дня.

8. Спілкуйтеся з вихователями з повагою і доброзичливо. Дитина дуже уважно слідкує за вашими емоціями, реакціями, поведінкою. Таким чином, вона ставиться до інших людей так, як ви ставитесь до них, вона переймає ваше ставлення.

9. Обов’язково прощайтесь, не тікайте, залишаючи дитину. Це стосується не тільки дитячого садка, але і будь-яких моментів розлучення. Дитині набагато легше зрозуміти, що мама іде і скоро повернеться, ніж збагнути, куди мама раптово поділася..

10. Не порушуйте звички на перших порах, навіть погані (смоктання пальця, соски і т.п.) Якщо ваш малюк смокче соску, палець чи має ще якусь звичку, не намагайтесь відучити від неї паралельно з вступом до днз. Так ви додаєте ще один стрес вашій дитині. Зачекайте поки дитина адаптується до садочка, тоді займіться звичками. Або ще краще, відучіть від звички заздалегідь, ще до початку відвідування дитсадка.

11. Дитині більше уваги, тепла, ласки. Малюку, який почав ходити в дитсадок, приділяйте більше уваги, тепла, ласки, більше обіймайте, демонструйте свою любов, більше часу проводьте разом.

12. Якщо дитині важко розлучатися з мамою, нехай відводить до дитсадка тато, бабуся чи ще хтось. Хоча б на перших порах.

13. Пам’ятайте, ДИТИНА ВІДЧУВАЄ ВАШУ ТРИВОГУ! Тому стояння під дверима групи і прислухання до того, що там відбувається, ходіння навколо садочка і “заглядання у вікна” ні до чого хорошого не приведе. Дитина, котра відчуває мамину тривогу чи страх, починає сама боятися і думати, що в садку з нею може трапитися щось неприємне.

14. Приймати почуття дитини. Виключити нотації, переконання… Якщо дитина плаче в садку, сумує за мамою, ніколи не заперечуйте її почуття, не немагайтесь зразу ж переконати, що ці почуття марні. Просто прийміть їх, покажіть, що ви розумієте, що це нормально так відчувати. Скажіть: “Так, я бачу, ти дуже сумував / сумувала!” “Тобі було страшно, сумно…”

Як навчити вашого малюка ділитись

/Files/images/98817372.jpgЧого слід очікувати в цьому віці?


«Я тобі її не дам!» – кричить ваша дитина, відбираючи у приятеля свою іграшкову вантажівку. Але як тільки вам удалося залагодити цю ситуацію, одразу ж виникає нова. «Ні!» – кричить дитина у відповідь на бажання гостей ближче розглянути її колекцію каменів. Але хіба малюк не знає про те, що треба ділитись?

Насправді, він знає, просто не надто впевнений у тому, що це дійсно треба робити. Ваша три- або чотирирічна дитина може годинами грати з іншими дітьми, дотримуватися черги в іграх, та й загалом уже менш егоїстична, ніж рік чи два тому. Але вона, як і раніше, імпульсивна, і в неї все ще відсутнє чітке уявлення про час, тому терпляче чекати, доки її приятель награється з бажаною іграшкою, дитині дуже складно.
Як допомогти дитині навчитися ділитися?

Зробіть так, щоб дитина отримувала задоволення щоразу, коли ділиться з ким-небудь. Навчіть дитину груповим іграм, в яких гравці працюють разом для досягнення спільної мети. Разом складайте пазли, наприклад, по черзі додаючи частинки, розподіляйте домашні справи: поливайте рослини, замітайте підлогу або розпаковуйте разом з дитиною сумки після повернення з магазину. Нарешті, давайте дитині їжу або предмети, якими вона час від часу зможе ділитися зі своїми друзями, наприклад, цукерки, печиво або наклейки, щоб ділитись ними під час гри на дитячому майданчику.

Не карайте дитину за скупість. Якщо ви кажете дитині, що вона егоїст, сварите її, коли вона не ділиться, або примушуєте віддавати цінні для неї речі, то розвиваєте в неї почуття образи, а не щедрості. Щоб навчити дитину ділитись, використовуйте позитивне підкріплення, а не нотації та вмовляння. Також майте на увазі, що коли дитина притримує й залишає в себе певні предмети – це цілком нормальна ситуація. У міру дорослішання малюк дізнається, що ділитися з друзями, які стають все більш важливими для нього людьми, приносить йому значно більше задоволення, ніж скупитись.

Обговорюйте це питання. Коли діти сваряться через іграшки, допоможіть їм з’ясувати, що відбувається насправді. Якщо один приятель відмовляється чим-небудь ділитись, поясніть дитині ті почуття, які він може при цьому відчувати. Наприклад: «Сашко дуже любить цю іграшку, він не хоче, щоби хтось грав з нею саме зараз». До того ж допоможіть своєму дошкільнику навчитись висловлювати свої почуття. Коли він не проявляє щедрості, спитайте в нього, що сталось. Можливо, ви виявите, що в садку зникли кілька залізничних шляхів (і тепер він боїться, що і його річ теж «зникне»), або дитина просто особливо цінує картки з футболістами, тому що їх подарував їй дідусь (вона береже їх і боїться пошкодити).

Навчайте дитину навичкам вирішення проблем. Якщо ваша дитина міцно вчепилась в іграшкову вантажівку, якою зараз хоче пограти її приятель, вона, швидше за все, думає: «Або я, або він». Варіант спільної гри з вантажівкою може просто не спасти їй на думку. Запропонуйте дітям грати з вантажівкою по черзі (можете навіть установити таймер, щоб визначати настання черги кожного з них), переконайте їх, що ділитись під час гри не означає віддавати назовсім, і відзначте, що якщо дитина ділиться своїми іграшками із друзями, вони будуть більш схильні ділитися з нею своїми.

Організовуйте майданчик для ігор. Перед тим як запросити друзів у гості, спитайте у вашої дитини, якими іграшками вона не хоче ділитись, і допоможіть їй знайти надійне місце, щоб їх заховати. Потім попросіть дитину подумати, якими іграшками було б весело пограти разом із приятелями, наприклад, іграшковою рацією, предметами для малювання і виробів, будівельними кубиками та спортивними снарядами. Це налаштує її на щедрість, коли друзі прийдуть у гості. Попросіть друзів дитини принести із собою одну або кілька власних іграшок. Ваша дитина буде більш щедрою, якщо з нею також будуть ділитись.

Виявляйте повагу до речей дитини. Якщо ваш дошкільник відчуває, що з його одягом, книгами, іграшками погано поводяться, навряд чи він віддасть їх навіть на мить. Тому попросіть дозволу, перш ніж взяти його кольорові олівці, і надайте йому можливість сказати «ні». Докладіть всіх зусиль, щоби брати, сестри, друзі й родичі також шанобливо та дбайливо ставились до речей дитини, питали дозвіл, якщо хочуть розглянути їх ближче.

Подавайте приклад. Кращий спосіб для три- або чотирирічної дитини навчитися щедрості – побачити її приклади. Тому діліться своїми цукерками з дитиною. Запропонуйте їй свій шарф, щоб вона могла виглядати супергероєм, і спитайте, чи можна вам поміряти її нову шапку. Використовуйте слово «ділитися», щоб описати те, що ви робите, і не забудьте розповісти дитині, що невідчутними речами (наприклад, почуттями, думками й розповідями) теж можна поділитись. Найголовніше, щоб дитина бачила, що ви берете й віддаєте, знаходите компроміс і ділитеся з оточуючими.

https://childdevelop.com.ua/articles/upbring/675/

«Обдаровані діти у садочку»

/Files/images/zhesty-dlya-rozvytku-520x245.jpg

Як дошкільний заклад може сприяти розвитку обдарованості у дітей?

Дитина багато часу проводить у дошкільному закладі, тож треба спланувати роботу так, щоб індивідуальний підхід поєднати із системним розвивальним характером.

Зазвичай такі діти вирізняються високою активністю з раннього дитинства, вибірковістю у їжі, меншою тривалістю сну, нескінченністю запитань, ігноруванням нецікавих видів діяльності та ін. Тому і підхід до них має теж відрізнятися.

Виокремлюють два способи навчання обдарованих дітей: збагачення і прискорення.

В умовах дошкільного закладу прискорення набуває форми переходу до більш старшої вікової групи, а потім більш ранній прихід дитини в перший клас. Таке прискорення має і позитивні, і негативні риси. З одного боку, обдарована дитина одержує адекватнее своїм здібностям навантаження і уникає нудьги повільного темпу засвоєння матеріалу, який необхідний її одноліткам. З іншого боку, великі навантаження і соціальна ситуація, що не відповідає віку, іноді виявляються занадто важкими для розвиненої дитини.

Метод збагачення найчастіше набуває форми додаткових індивідуальних занять та занять у різноманітних гуртках, секціях тощо. В таких умовах є можливість індивідуального підходу, створюється достатня мотивація і гарні умови для прогресу обдарованої дитини.

Методи стимуляції та активізації діяльності обдарованих дітей:

· дебати;

· співпраця;

· навчання у парах;

· круглий стіл;

· групове дослідження;

· рольові ігри;

· гра за сценарієм;

· «мозкова атака».

Для ефективної роботи з обдарованими дітьми вихователь повинен:

1. Бути доброзичливим і чуйним.

2. Знати особливості обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.

3. Мати досвід роботи у закладах для дітей дошкільного віку.

4. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.

5. Мати широке коло інтересів та вмінь

6. Бути живим і активним.

Кiлькiсть переглядiв: 726

Коментарi